Історія теоретичних досліджень нації і націоналізму налічує не один десяток років. Ще в XIX — на початку XX ст. спостерігалися перші спроби теоретичного осмислення відповідних явищ у житті суспільства, здебільшого пов’язані з ідеологічною і політичною кон’юнктурою того часу. Проте слід мати на увазі, що кожна теоретична чи аналітична конструкція є лише одним із варіантів осмислення проблем націй і націоналізму. Відповідно, й термінологічний апарат, що використовується їхніми авторами, не може вважатися зразком.
Основною метою навчальної дисципліни «Теорії націй і націоналізму в історичному аспекті» є формування у молоді систематизованих концептуальних уявлень про націю і націоналізм, міжнаціональні відносини, а також навичок аналітичного застосування категоріального апарату з дисципліни.
Нації - продукт живих сил історії; поняття про них змінюється, ніколи не застигаючи. Більшість націй має певні об'єктивні ознаки, що відрізняють їх від інших націй, такими як спільне походження, мова, територія, політична спільність, звичаї, традиції і релігія. Проте, жоден з цих факторів не є вирішальним для визначення нації чи обов'язковою умовою її існування. Націоналізм - це стан розуму, переконаного, що найвищою соціальною цінністю особистості має бути національна держава, глибока прихильність до рідного ґрунту, до місцевої традиції. Втім, лише з кінця XVIII ст. націоналізм в сучасному сенсі слова став розповсюдженим почуттям, яке дедалі більшою мірою формувало громадське і приватне життя.
Ми звернемо увагу на дві крайності в підході до проблем нації і націоналізму: так, на думку представників «націоналістичного утопізму», більшість націй віддавали належне екстремальним проявам націоналізму, ксенофобії, агресії і зверхності щодо інших націй, вважаючи що саме «їхня» нація не уражена цими хворобами, не схильна до несправедливості, національної нетерпимості, уникає ексцесів у міжнаціональних відносинах, терпимо ставиться до вимог національних меншин і т. ін. Проте цей варіант саморефлексії дуже подібний до соціального утопізму революційної інтелігенції, яка вважала, що хоча попередні революції робилися великою кров’ю і закінчувалися тиранією, саме «їхня» революція буде зразком гуманності, справедливості і соціального прогресу.
Наше завдання — зрозуміти цей феномен, з’ясувати його характерні ознаки, поступово дослідити його всебічно; систематизувати найцікавіші та найпродуктивніші підходи, вироблені протягом останніх десятиліть, порівняти їх із традиційними теоріями.
В сучасній Україні наукові дискусії навіть із суто «теоретичних» питань, пов’язаних з проблемами нації і націоналізму, нерідко перетворюються на ідеологічні баталії, а поняття «нація» і «націоналізм» вживаються майже виключно в політизованому контексті. Теоретичне знання мало б стати важливою передумовою деідеологізації проблем націй і націоналізму, подолання ізольованості української науки від світової, засобом упровадження сучасних наукових методик у дослідження суспільних процесів, подолання упередженості та елементарної непоінформованості щодо суті явищ, які визначали й визначають світовий розвиток.
- Викладач: Сафонова Наталія Михайлівна