Сайт кафедри

Документація кафедри

Портфоліо освітніх програм:

032Б "Історія та археологія"

014.03М "Середня освіта (Історія)"

032М "Історія та археологія"

032Д "Історія та археологія"

Юридичний факультет

Кафедра історії та археології

Мета курсу: розкрити зміст навчального курсу, ознайомити студентів з найбільш важливими спеціальними історичними дисциплінами, загальними та частими питаннями методики та техніки історичного дослідження.

Юридичний факультет

Кафедра історії та археології

Напрям підготовки - 032 "Істрія та археологія"

Мета викладання навчальної дисципліни «Сучасна історія Західної Європи та Північної Америки» - отримання глибоких й різнобічних знань з історії країн Західної Європи та Північної Америки у ХХ – на початку ХХІ ст., ознайомлення з основними історичними джерелами цього періоду, найважливішими проблемами та основними досягненнями української, російської та світової історіографії, підвести студентів до розуміння історичного процесу та місця особистості в ньому.

Основними завданнями вивчення дисципліни «Сучасна історія Західної Європи та Північної Америки» є

  • Озброїти студента знаннями і підготувати його до дискусій з актуальних проблем: соціально-економічний та політичний розвиток провідних країн західного світу у ХХ - на початку ХХІ ст.
  • Визначити здобутки та недоліки Версальсько-Вашингтонської системи післявоєнного устрою світу.
  • Проаналізувати міжнародні відносини у міжвоєнний період.
  • Дослідити причини виникнення та наслідки правління тоталітарних режимів у Європі.
  • Дати історичну оцінку подіям Другої світової війни.
  • З’ясувати особливості соціально-політичного та економічного розвитку країн Західної Європи та Північної Америки у другій половині ХХ ст. – на початку ХХІ ст.
  • Вияснити особливості становлення міжнародних відносин у період формування однополярного світу.

Сутність теорії історії та теоретичний рівень вивчення історії .Проблема визначення предмета, об'єкта, сутності, методології історії. Про поняття “теорія та методологія історії”. Джерела та історіографія курсу: історія вивчення проблематики як подвійність теоретичного рівня літератури. Методологія історії в структурі історичного знання. Метод, методологія, методика. Дві сторони методології – історіософська й гносеологічна. Етимологія та наукові традиції в інтерпретації змісту формули “методологія історії”. Поняття і категорії як форми наукових знань. Онтологічні категорії історії. Сутність дефініцій: «теорія», «методологія», «філософія історії», «історіософія», «онтологія», «гносеологія» . Взаємозв'язок методології історії з історіографією, джерелознавством, загальною історією, філософією та суміжними науками. .Місце історії в системі наук.

Історія теоретичних досліджень нації і націоналізму налічує не один десяток років. Ще в XIX — на початку XX ст. спостерігалися перші спроби теоретичного осмислення відповідних явищ у житті суспільства, здебільшого пов’язані з ідеологічною і політичною кон’юнктурою того часу. Проте слід мати на увазі, що кожна теоретична чи аналітична конструкція є лише одним із варіантів осмислення проблем націй і націоналізму. Відповідно, й термінологічний апарат, що використовується їхніми авторами, не може вважатися зразком.

Основною метою навчальної дисципліни «Теорії націй і  націоналізму в історичному аспекті» є формування у молоді систематизованих концептуальних уявлень про націю і націоналізм, міжнаціональні відносини, а також навичок аналітичного застосування категоріального апарату з дисципліни.

Нації - продукт живих сил історії; поняття про них змінюється, ніколи не застигаючи. Більшість націй має певні об'єктивні ознаки, що відрізняють їх від інших націй, такими як спільне походження, мова, територія, політична спільність, звичаї, традиції і релігія. Проте, жоден з цих факторів не є вирішальним для визначення нації чи обов'язковою умовою її існування. Націоналізм - це стан розуму, переконаного, що найвищою соціальною цінністю особистості має бути національна держава, глибока прихильність до рідного ґрунту,  до місцевої традиції. Втім, лише з кінця XVIII ст. націоналізм в сучасному сенсі слова став розповсюдженим почуттям, яке дедалі більшою мірою формувало громадське і приватне життя.

Ми звернемо увагу на дві крайності в підході до проблем нації і націоналізму: так, на думку представників «націоналістичного утопізму», більшість націй віддавали належне екстремальним проявам націоналізму, ксенофобії, агресії і зверхності щодо інших націй, вважаючи що саме «їхня» нація не уражена цими хворобами, не схильна до несправедливості, національної нетерпимості, уникає ексцесів у міжнаціональних відносинах, терпимо ставиться до вимог національних меншин і т. ін. Проте цей варіант саморефлексії дуже подібний до соціального утопізму революційної інтелігенції, яка вважала, що хоча попередні революції робилися великою кров’ю і закінчувалися тиранією, саме «їхня» революція буде зразком гуманності, справедливості і соціального прогресу.

Наше завдання — зрозуміти цей феномен, з’ясувати його характерні ознаки, поступово дослідити його всебічно; систематизувати найцікавіші та найпродуктивніші підходи, вироблені протягом останніх десятиліть, порівняти їх із традиційними теоріями.

В сучасній Україні наукові дискусії навіть із суто «теоретичних» питань, пов’язаних з проблемами нації і націоналізму, нерідко перетворюються на ідеологічні баталії, а поняття «нація» і «націоналізм» вживаються майже виключно в політизованому контексті. Теоретичне знання мало б стати важливою передумовою деідеологізації проблем націй і націоналізму, подолання ізольованості української науки від світової, засобом упровадження сучасних наукових методик у дослідження суспільних процесів, подолання упередженості та елементарної непоінформованості щодо суті явищ, які визначали й визначають світовий розвиток.

Юридичний факультет

Кафедра історії та археології

Метою є ознайомлення студентів з єтнографічними особливостями українського народу, його звичаями і обрядами

Завдання: сформувати у студентів про етнографічні відмінності українського народу від інших народів східнослов'янської групи, прищепити повагу до народних звичаїв, традицій, ознайомити з елементами традиційної обрядовості, національної кухні, тощо.